Досвід Швейцарії.

Швейцарські діти пішли до школи... Найменші гордо несли рюкзачки, де не було нічого, крім любимої іграшки, бо вона, як оберіг та символ родини, хоча в школі очі розбігаються від тих іграшок. Але для своєі у кожного підписаний яскравий боксик над вішалкою, на яких батьки прилаштували водонепроникні плащики та гумові чоботи. Власне, це і є єдина вимога. Бо більшість часу діти проводять на свіжому повітрі, і як дощ, то й дощ, це гарт і гарні спомини на все життя. Ну хіба ще рекомендують, щоб дитина вміла користуватись ножицями і натискати змивну кнопку в туалеті. Не вмітиме, то навчать, а ножиці тут є навіть на ліву руку, якщо хтось шульга. Шкільний вік тут ранній. До звичайної школи йдуть у 4 роки, до двомовної, як у нас кажуть, англійської — у 3. Тому в 6 років діти вже вільно розмовляють англійською. Спочатку, до речі, вчаться розмовляти нею, а потім читати і писати. До 6 років, як ви бачите на знімку — 2 вчителя на 6 учнів. А потім 2 вчителя на 15 учнів. Вчителі в масках. В усіх школах у цьому році замінили вентиляцію і у більшості навіть поставили спеціальні установки очищення повітря. Всі школи тут працюють в одну зміну. Середа вихідний. Але літні канікули лише два, іноді півтора місяці. Зате тривалі різдвяні канікули, є осінні та весняні, як i в нас. У школах обов’язкова годинна перерва на обід, хто живе близько, той ходить додому обідати, інші в школі. А заняття до 3-і години дня. Потім: або додому, або можна лишатися до вечора, якщо батьки на роботі. Діти тут досить самостійні. До цього спонукає сама школа. І якщо в Україні навчання орієнтоване на учня, який відстає у навчанні, а успішний почасти просто там нудиться, то тут все навпаки. Школа орієнтується на відмінників. Всі інші, або змушені підтягуватися, або змиритися, що у 12 років буде відповідний екзамен, де всім лінивим, які його не складуть, буде рекомендовано з 15 років йти у профтехосвіту. 75 відсотків учнів якраз і йдуть навчатися прикладній майстерності, як це тут називають, тобто вчаться якоїсь спеціальності і проходять практику на підприємствах. Але це зовсім не означає, що дитина не зможе отримати вищу освіту. Зможе, але не в університеті, а у вузі лише за своєю обраною спеціальністю. Ті, хто склав відповідні іспити, продовжують навчання в школі, або йдуть до коледжу чи гімназії. Звідки без екзаменів — до вишу. В школі обов’язкове вивчення крім англійської, ще двох державних мов на вибір, бо тут їх чотири. І женевський випускник, якщо захоче вчитись у престижному Цюріхському університеті, має знати німецьку, а той, хто обере навчання в Тичино — відповідно італійську. Ще у школі обов‘язковим є вивчення мистецтвознавства, тому будь-який швейцарський старшокласник легко дасть фору не лише українському студенту-гуманітарію, а й багатьом нашим працівникам культури. Ще в школі обов‘язковим є вивчення етикету. І якщо трирічна дитина вражає звичкою їсти ножем і виделкою, і сто разів на день промовленими фразами: «дякую, будь-ласка, вибачте», то сімнадцятирічна —вмінням правильно одягатися на всі випадки життя, вести світську бесіду,  їздити верхи, грати в теніс, галантно вести себе по відношенню до дам, і матиме на все життя той джентльменський набір, який зробить її кар‘єру успішною. А ще у швейцарській школі ніяких шкільних роб, одяг простий і демократичний, і сьогодні дивилась, як майже всі батьки підвозили своїх дітей на велосипедах...